Ми жили в мальовничому місці серед гір – неподалеку від міста Закопане, що у горах. Кожного ранку збиралися усі разом і ділилися враженням та просто думками один з одним за сніданком. Далі починалися заняття англійською мовою, де наша міжнародна маленька «громада» будувала спільний діалог та працювала в групах. Ми дискутували на важливі питання, розмовляли про життя та стереотипи наших країн, обмінювались досвідом у різних галузях: хтось навчав народними танками, інший вчив особливостям рідної мови, розказував про національні страви і як їх готувати.
Кожного дня працювали над все новими і новими загальними проектами. В ці моменти ніби стиралися будь-які границі між нами – були звичайними дітьми, об’єднані спільною метою.
Після 12-ї години у нас був вільний час, який проводили, як правило, граючи в спортивні ігри, змішуючи команди: в команді були як українці, так і поляки. Навіть якщо хтось не вмів грати, навчали один одного.
За обідом обговорювали плани на післяобідній час і вечір, обираючи наступне місце, куди підемо нашою великою компанією.
Потім знову починалися заняття, після яких ми гуртом вирушали до водоспаду, який був неподалік, чи до міста. Робили гарні фото, дивувалися смішним словам наших мов та обговорювали все та навіть більше.
Поверталися до вілли, в якій жили, трохи заморені після таких невеликих подорожей, але ніхто не думав про відпочинок, все також очікуючи вечора. Після вечері у нас були або культурні вечори, на яких ми презентували наші країни, або чаювання – час для розмов. Після них наставало найцікавіше: потемну одягалися тепліше та вирушали з новими друзями з Польщі гуляти по ближнім місцям.
Поверталися, казали «До побачення!» до наступного ранку й шли спати, з нетерпінням очікуючи наступного не менш захоплюючого дня.
|
